ЛОВГА МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
і нейрохірургічне відділення
Волинської обласної дитячої клінічної лікарні (м. Луцьк)
Хочемо розповісти про наші враження від Волинської обласної дитячої клінічної лікарні (в якій ми лежали в березні 2021 роки), про нейрохірурга Ловга Михайла Івановича (який робив нашій доньці операцію на спинному мозку) і про його команду.
З чого все почалося. У нашої доньки Катерини діагноз Spina Bifida. Через 10 годин після народження їй зробили операцію. Операцію робили в Києві. З того часу пройшло 1,5 роки. Останнім часом почали помічати погіршення в стані доньки: посилилися запори, збільшився обсяг залишкової сечі, практично зникли рухи в нижніх кінцівках, хоча до цього вона трохи рухала ніжками.
Поспілкувавшись з батьками таких же дітей, припустили, що це може бути ознаками фіксації спинного мозку.
Вирішили пройти необхідне обстеження та отримати альтернативну консультацію нейрохірурга.
Після ретельного пошуку кваліфікованого нейрохірурга (спілкування з батьками, дітям яких робили подібні операції, спеціалізовані форуми, відгуки в Інтернеті і т.д.) вибір пав на дитячого нейрохірурга Ловга Михайла Івановича, який працює у Волинській обласній дитячій клінічній лікарні м. Луцьк.
Вирішили попередньо у нього проконсультуватися, відправили йому диски з раніше зробленими МРТ. Михайло Іванович, вивчивши диски і вислухавши нас, запропонував нам через пару місяців зробити ще одне контрольне МРТ у них в Луцьку (звернувши особливу увагу при обстеженні на вказані ним зони) і після цього прийняти рішення про подальші дії. Домовилися про конкретну дату.
Через 2 місяці (після попередньої розмови) ми приїхали до Луцька і оформилися в нейрохірургічне відділення. Організовано все було чітко, швидко, оперативно.
В цей же день взяли аналізи, зробили МРТ. Хоча в самій дитячій лікарні апарату МРТ немає, нас заздалегідь записали на МРТ і на машині швидкої допомоги відвезли в іншу лікарню, після обстеження також на швидкій допомозі привезли назад. Ми почали чекати результату і чекали … до глибокого вечора. У цей день у Ловга М.І. було кілька операцій і він звільнився тільки о 7 вечора.
Через годину після закінчення всіх операцій він викликав нас до себе в кабінет і приділив нам більше години. Вивчивши всі диски з МРТ (включаючи сьогоднішнє обстеження), він докладно розповів нам про стан нашої дочки і кожне своє слово проілюстрував знімками МРТ та показав, що і як має бути (на картинках з медичної літератури). Пояснив, до чого це може привести.
Під час перегляду знімків МРТ, Михайло Іванович припустив, що в хребті є шип, який розділяє спинний мозок навпіл. Для повноти картини, рекомендував наступного дня додатково зробити комп’ютерну томографію. Комп’ютерна томографія підтвердила наявність шипа.
Після всього вищесказаного, описав нам всі за і проти проведення операції найближчим часом. Ми психологічно до цього не були готові, тому що розраховували просто приїхати на консультацію. Але …, нам ДУЖЕ сподобалося його скрупульозне вивчення знімків МРТ і КТ, щоб чітко уявляти стан пацієнта, докладний опис того, що і як вони планують робити, його впевненість, продуманість дій, грамотність і просто людське ставлення до нас. Ми зважилися на операцію.
Вже на третій день, після надходження в лікарню, доньці зробили операцію. Операція тривала 8 годин. Після операції Ловга М.І. зустрівся з нами і докладно розповів про проведену операцію. Вона була, дійсно, складною: спинний мозок був зафіксований від грудного відділу до куприка. Крім цього, було вилучено шип. Операція пройшла успішно і на наступний ранок дочку з реанімації перевели назад в палату. Відразу дозволили покласти на спинку, через 4 дня потроху носити на руках. Два рази на день доктор робив обхід, оглядав пацієнтів, відповідав на питання. На перев’язках обов’язково був присутній сам або його заступник – Степан Павлович. Через 10 днів зняли шви і виписали.
Поспілкувавшись з пацієнтами нейрохірургічного відділення, у нас склалося враження, що Михайло Іванович не боїться оперувати складні патології, хоча від деяких випадків відмовилися багато іменитих нейрохірургів. Поки ми були в лікарні, познайомилися з мамою дівчинки з Миколаєва. У її дитини була складна патологія в головному мозку. Вона їздила по багатьом лікарям, але всі відмовлялися робити операцію. Ловга М.І. погодився. Операцію зробили і у дівчинки значно покращився стан ще до виписки. Мама сяяла від радості за дочку. У відділенні також багато пацієнтів з інших обласних лікарень, яким не змогли допомогти нейрохірурги там і направили їх до Михайла Івановича.
Персонал нейрохірургічного відділення дуже грамотний і уважний, медсестри чітко виконують усі вказівки і рекомендації Михайла Івановича.
До дітей ставляться доброзичливо і чуйно: під час медичних маніпуляцій так забовтують малят, що вони навіть не встигають зрозуміти, що укол вже зроблений. Можуть побути з дитиною, якщо мамі треба кудись вийти. Якщо необхідна допомога, то також не відмовляють. В кишеню не заглядають, що не грублять, чи не грубіянять, не скаржаться і не стогнуть (хоча працюють на 1,5 ставки, тому що медперсоналу не вистачає), ставлення людське.
Але …, якщо порушуєш правила внутрішнього розпорядку, то зауваження обов’язково зроблять.
Медперсонал поважає і цінує Михайла Івановича. Сам же Михайло Іванович здається суворим лікарем і сварить пацієнтів, якщо вони не виконують його рекомендацій, хоча, з іншого боку, у міру можливості, завжди намагається приділити увагу кожному пацієнту. Він також стоїть горою і захищає свій персонал: якщо хтось із хворих не хоче слухатися молодший медперсонал, то тут вступає в захист важка артилерія – сам Михайло Іванович. Він чітко і строго (але без підвищення голосу і без сварки) ставить порушника на місце. Фраза у нього проста: «Або робите так, як Вам говорять або лікуєтеся не в мене». Це швидко протвережує порушника порядку.
Також Михайло Іванович відверто розповідає про стан пацієнта: якщо діагноз серйозний або операція може не принести очікуваного ефекту, то він так і скаже. Може це комусь і боляче чути і кожен з нас сподівається на диво, але …, Михайло Іванович не виляє, а відкрито каже, чого слід очікувати пацієнту, а чого не слід.
Операційна нова, з новим обладнанням та апаратом нейромоніторингу, який отримали від партнерів з Німеччини в червні 2020. “Це один з найкращих таких апаратів в Україні, якщо не найкращий” – говорить лікар.
Такий апарат вкрай необхідний. Адже він дає можливість відрізняти нерви від спайкових структур, відділяти їх без натягу (бо апарат «повідомляє» про будь-які активності), чітко бачити які нерви де. Ні в одній розвиненій країні не проводяться операції зняття фіксації без моніторингу. “
І дуже приємно знати, що і в нашій країні є лікарі, які попри відсутність допомоги від держави, дотримуються таких самих стандартів.
Тепер про палати. Ми були в палаті на 4 ліжко-місце. Над кожним ліжком встановлена чергова кнопка для виклику медперсоналу в екстремальних випадках.
Палати опалюються добре, навіть, напевно, занадто добре: було спекотно. Санітарна обробка проводиться 2 рази в день. У палаті зроблений косметичний ремонт декілька років назад.
Годують також непогано, але якщо забарився можеш залишитися без чаю.
Всі ліки доводиться купувати самому: в лікарні практично нічого не видається. Навіть елементарні речі (фізрозчин, шприци, Стериліум, катетери), необхідно купувати самому. На жаль, але державне забезпечення лікарні, м’яко сказати, ніяке.
Наприклад, нашій дочці довелося ставити підключичний катетер, але хорошого катетера не виявилося ні тільки в лікарні, але і ні в одній аптеці Луцька. Ставили український, який незадовго до виписки з реанімації лопнув, довелося міняти. Він короткий … медсестри підключили до нього триходовий перехідник, щоб продовжити його використання. Але перехідник дуже великий, дочка відмовлялася через це лежати на животі взагалі. Зрозуміли, що якщо планується операція, то необхідно заздалегідь подбати про хороший підключичний катетер.
Розуміючи наскільки важко фінансово багатьом батькам оплачувати дорогі матеріали, шунти та ін., що можуть знадобиться оперованих дітям, Михайло Іванович співпрацює з благодійними фондами. Зокрема, нам він порекомендував звернутися за допомогою до Всеукраїнської благодійної організації «Мама і немовля». Вдало склалося, що саме в цей час (на його прохання) лікарню відвідала член правління цієї організації – Алла Василівна. Дуже чуйна, доброзичлива і співчутлива жінка. Вона ознайомилася з діагнозом нашої доньки і майбутньою операцією і організувала збір коштів для оплати найдорожчих матеріалів. Фонд також допоміг і іншим важко хворим дітям нейрохірургічного відділення. Величезне спасибі Аллі Василівні та Михайлу Івановичу за це.
На 1-му поверсі лікарні є 2 аптеки і в них практично все є. Ціни, на подив, не вище, ніж в інших аптеках міста, тому бігати купувати ліки в аптеку через дорогу сенсу не має. На 1-му поверсі також є 2 міні кафешки, де можна перекусити і випити кави.
В цілому ж, враження про нейрохірургічне відділення Волиньської обласної дитячої клінічної лікарні в м.Луцьку найпозитивніше.
У нашому випадку, зміни після подібної операції можуть проявитися через 3-6 місяців.
Тому про стан дочки після цієї операції плануємо написати через півроку…
Василь та Ольга, м. Одеса, 2021 р.